Жири Василь, Віра та Дарина

Дарина Жир та її діти Василь і Віра жили в с. Слобідка-Красилівська Кам’янець-Подільської області (нині – Хмельницька область). Коли Німеччина напала на Радянський Союз, чоловік Дарини був мобілізований до Червоної армії, пізніше загинув у бою.

Наприкінці липня 1943 р. у дверях їхньої домівки постала незнайома жінка. Це була єврейка Бася Тенцер із Красилова, яка попросила сховати її на кілька днів. Як виявилося, вона єдина вижила під час розстрілу, бо кулі її дивом не зачепили. Бася впала в яму разом з убитими й пролежала серед них до ночі. Усіх її рідних стратили: п’ятьох дітей, чоловіка, матір та брата з його сім’єю.

Басю через нетипову для єврейки зовнішність і відсутність акценту взяли в партизани в м. Шепетівка, де вона пробула до липня 1943 р., коли німці розгромили загін.

Жінка залишилася в живих і кілька днів блукала околицями, доки прийшла в дім сім’ї Жирів. Її впустили, нагодували, поклали спати, а самі господарі викопали за будинком яму й обладнали там схрон. У ньому втікачка провела майже вісім місяців – від кінця липня 1943 р. до першої декади березня 1944 р., коли прийшла Червона армія. Весь цей час Дарина, Василь та Віра дбали про Басю, забезпечуючи її їжею і всім необхідним.

Після війни Бася Тенцер знову вийшла заміж: її обранець, який розписався на Рейхстазі й повернувся з фронту, також утратив свою попередню сім’ю. А в 1947 р. народився їхній син Ісаак. Обдарований хлопчик, майбутній професійний скрипаль, він був останньою втіхою батьків, які втратили всіх своїх близьких.

Бася дружила із сім’єю Жирів до самої своєї смерті в 1970 р.

19 грудня 1985 р. Дарина, Віра та Василь Жири були удостоєні звання «Праведник народів світу».